Іспити в аспірантурі, магістратурі та докторантурі, інструменти оцінювання або фарс?

Іспити в аспірантурі, магістратурі та докторантурі, інструменти оцінювання або фарс?

Іспити на всіх рівнях (початковий, середній, бакалаврський) необхідні для перевірки вивчення теорій та вміння застосовувати їх для вирішення проблем. Зрозуміло, що студенти присвячуються тільки ДОСЛІДЖЕННЯМ, і тому мають час читати, відображати, запам'ятовувати, застосовувати, виявляти та аналізувати факти стосовно відповідних теорій.

Вдалині студенти живуть у суспільствах, де освітня система, навчальні центри, викладачі та педагогічні ресурси є першим рівнем, так що, крім адекватної передачі правильних і необхідних знань, вони створюють і розвивають у студентів здатність підходити, аналізувати, вирішувати проблеми, прості або складні, як би це "природний стан". Ця здатність розвивається, щоб діяти як особистості або групи.

Прикладом здатності вирішувати проблеми є результат оцінки PISA. У науці і математиці оцінюється і вимірюється спосіб застосування знань до реальних ситуацій; в мові оцінюється здатність до усвідомлення і інтерпретації текстів. У реальному житті, коли ви розумієте і правильно інтерпретуєте текст, коли ви можете пояснити ідеї, пропозиції, дослідження; Коли також розуміють застосування науки і математики, навчання завершено. У школі повинна бути створена уміння думати про щось, як робити, аналізувати, описувати, пояснювати, застосовувати, покращувати щось. Анотація суспільства формує велику кількість людей з цими можливостями, що дає їй переваги і більший потенціал; конкретне суспільство є протилежним і має суворі обмеження.

При виникненні проблем або обмежень у системах освіти та всіх його складових, студенти не набувають згаданих здібностей, а невдачі в PISA або подібні тести неминучі. Суспільство, де існує ця проблема, завжди конкретно, з короткостроковим баченням і конформістом, завжди користувачем нових знань і додатків.

Якби PISA була застосована на рівні післядипломної освіти, чи буде така ж кореляція? За логікою і реальними фактами, система післядипломної освіти, університети, професори і першокласні ресурси повинні сприяти створенню аспірантів першого рівня, "PISA тести" для них повинні бути вирішені задовільно. Найбільш вражаючі наукові досягнення, промисловий розвиток і Нобелівські премії не можуть виникнути в іншому контексті. Іспит - індикатор реального навчання і створення нових навичок. Студент магістрів або докторантів не відвідує сеанс мук, тільки звичайний акт, де йому доводиться стикатися з невідомою ситуацією (змістом проблем), але керованою всіма набутими пізнавальними інструментами.

Коли система базової освіти є недостатньою, вона поширюється на систему університетів, студентів і аспірантів, а також на дефіцит. Якщо на рівні випускників застосовується "оцінка PISA", вона також буде недостатньою. Природно, що коли студент відвідує іспит, не тільки «трохи нервує перед іспитом», як Мафальда і його друзі; Він також відчуватиме страх, стрес, тугу, невпевненість і не виключено, що навіть його пам'ять виходить з ладу. Іспити не вимірюють знання, і студент не матиме можливості продемонструвати, що вони навчилися.

Коли викладач, зміст, метод і цілі університету або аспірантури узгоджуються з академічними перевагами; студент відвідує тільки звичайний контрольний тест.

Загалом, студенти запам'ятовують, готують допоміжні засоби для плагіату (наприклад, смужки паперу з невеликими анотаціями), вони механічно реагують на питання, про які у них немає ідеї і не можуть бачити взаємозв'язку з предметом, в якому вони «оцінюються». " Ніщо не вимірюється, це лише показує, наскільки кваліфіковані студенти повинні обманювати. Це правда, що є студенти, які дійсно навчаються, які прагнуть самостійно, і в іспитах вони реагують належним чином, але вони є частиною обраної або дивної меншини, "ботаніків" групи.

З власного досвіду підтверджую, що іспити не вимірюють навчання і як його застосовувати. Правда, існують і винятки. У магістратурі, в курсі адміністративного, теоретичного і не математичного, в частковому огляді, я наважився відповісти на питання з іншою схемою, ніж підручник, що виправдовує пропозицію; наївно вважаючи, що творчість допускається. Мене не схвалювали, тому що професор хотів бути написаний на сторінці, де були ідеї автора. Для наступних оцінок я запам'ятав все; до положення, форми і розміру знаків пунктуації. Чи був це курс запам'ятовування чи адміністрування? Ця ситуація є частим, застосування непотрібних тестів, які не вимірюють те, що є актуальним.